Персональный сайт

Система оценивания научно-исследовательских работ

Irina — Mon, 01 Oct 2012 19:04:52 GMT

Система оцінювання

Георгій Сухович
кандидат педагогічних наук

Факторно-критеріальна модель захисту науково-дослідницької роботи учня −члена
Малої академії наук учнівської молоді

З метою забезпечення об’єктивності оцінювання рівня захисту науково-дослідницьких робіт учнями − членами МАН на ІІІ етапі конкурсу використовується факторно-критеріальна модель (наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 21.12.2012 № 1507).

Факторно-критеріальна модель розроблена на основі кваліметричного підходу, який дає кількісну оцінку якості за рахунок кількісного опису об’єктів і суб’єктів, що вивчаються. З цією метою мінімізується об’єм обов’язкової інформації шляхом підсилення об’єктивності і достатності, оперативності та конкретності.

Зазначена модель оперує такими поняттями:

фактори − основні напрями діяльності; відповідають розділам конкурсу «Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи», «Оцінювання навчальних досягнень з базової дисципліни» та «Захист науково-дослідницької роботи»;
вагомість фактору − його частка у загальному показнику;
критерії − складові кожного фактору; їх сукупність характеризує фактор у цілому;
вагомість критерію − показує його пріоритет у складі фактору;
експертний бал − ступінь виконання вимог певного критерію.

Експертний бал виставляється членами журі відповідно до такої шкали:

критерій відпрацьовано бездоганно – 10;
критерій в цілому відповідає вимогам – 9;
критерій відповідає вимогам із незначним зауваженням – 8;
критерій відповідає вимогам із зауваженнями – 7;
критерій відповідає вимогам наполовину – 5;
критерій мало відповідає вимогам – 3;
критерій не відповідає вимогам – 0.

За фактори моделі прийняті основні етапи захисту науково-дослідницької роботи: «Оцінювання навчальних досягнень з базової дисципліни», «Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи» та «Захист науково-дослідницької роботи». Кожний з факторів має відповідну вагомість.

Значення фактору «Оцінювання навчальних досягнень з базової дисципліни» визначається за сумою балів, набраних учнем за виконання завдань.

Значення факторів «Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи» та «Захист науково-дослідницької роботи» визначаються шляхом множення суми значень критеріїв на вагомість фактору.

Вагомості факторів моделі визначення результатів конкурсу:

№	Фактор	Відділення:
		математики, фізики і астрономії, економіки, технічних, комп’ютерних наук, хімії та біології, наук про Землю, екології та аграрних наук		історії, філософії та суспільствознавства, філології та мистецтвознавства
		вагомість фактору	максимальна сума балів	вагомість фактору	максимальна сума балів
1.	Оцінювання навчальних досягнень з базової дисципліни	-	33	-	30
2.	Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи	2,0	20	2,5	25
3.	Захист науково-дослідницької роботи	4,7	47	4,5	45
Усього		-	100	-	100

Оцінювання навчальних досягнень учасників із базових дисциплін.

Оцінювання навчальних досягнень учасників із базових дисциплін передбачає виконання завдань за трьома рівнями складності.

У відділеннях математики, фізики і астрономії, економіки, технічних, комп’ютерних наук, хімії та біології, наук про Землю, екології та аграрних наук учасники виконують 7 завдань:

І рівень – 3 завдання по 3 бали за кожне (загалом 9 балів);
ІІ рівень – 2 завдання по 5 балів за кожне (загалом 10 балів);
ІІІ рівень – 2 завдання по 7 балів за кожне (загалом 14 балів).

Максимальна сума балів за фактор – 33.

У відділеннях історії, філософії та суспільствознавства, філології та мистецтвознавства учасники виконують 9 завдань:

І рівень – 4 завдання по 2 бали за кожне (загалом 8 балів);
ІІ рівень – 3 завдання по 4 балів за кожне (загалом 12 балів);
ІІІ рівень – 2 завдання по 5 балів за кожне (загалом 10 балів).

Максимальна сума балів за фактор – 30.

Наприклад, за виконання завдань учень отримав такі бали:

Рівень	І рівень				ІІ рівень			ІІІ рівень
Завдання	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Експертний бал	2	1	2	2	3	4	3	4	5

Далі визначаємо суму балів за завдання усіх трьох рівнів:

2+1+2+2+3+4+3+4+5=26.

Отже, у розглянутому випадку за фактор «Оцінювання навчальних досягнень з базової дисципліни» учень отримав 26 балів.

Заочне оцінювання науково-дослідницьких робіт.

Заочне оцінювання науково-дослідницьких робіт проводиться членами журі з 8 до 19 березня 2012 року.

Вагомості критеріїв фактору «Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи» для відділень математики, фізики і астрономії, економіки, технічних, комп’ютерних наук, хімії та біології, наук про Землю, екології та аграрних наук (крім секції науково-технічної творчості та винахідництва)

№	Фактор	Вагомість критерію
1.	Актуальність теми дослідження	0,1
2.	Наявність елементів наукової новизни	0,25
3.	Обґрунтованість отриманих результатів	0,25
4.	Повнота огляду відомих результатів, близьких до теми роботи	0,15
5.	Відповідність вимогам оформлення наукових робіт	0,25

Вагомості критеріїв фактору «Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи» для секції науково-технічної творчості та винахідництва

№	Критерій	Вагомість критерію
1.	Актуальність, практичне, прикладне значення роботи	0,25
2.	Наявність елементів науково-технічної новизни, евристичність роботи	0,2
3.	Системність і повнота у розкритті теми; аргументованість висновків, їх відповідність отриманим результатам	0,2
4.	Дослідницький характер роботи; доцільність та коректність використаних методів дослідження	0,2
5.	Функціональна спроможність винаходу, наявність патенту	0,05
6.	Відповідність вимогам оформлення наукових робіт	0,1

Вагомості критеріїв фактору «Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи» для відділень історії, філософії та суспільствознавства, філології та мистецтвознавства (крім секції літературної творчості)

№	Фактор	Вагомість критерію
1.	Аргументованість вибору теми дослідження	0,1
2.	Критичний аналіз досліджуваної проблеми з виявленням особистого внеску учасника конкурсу в розв’язання порушеної проблеми	0,3
3.	Чіткість і логічність, послідовність і грамотність викладення матеріалу	0,2
4.	Кваліфіковане ведення дискусії (вичерпність відповідей і змістовність заданих запитань)	0,2
5.	Культура мовлення, вільне володіння матеріалом	0,1
6.	Наявність і доцільність додаткового матеріалу, що унаочнює основні результати дослідження (мультимедійна презентація, схеми, таблиці, малюнки, роздатковий матеріал тощо)	0,1

Вагомості критеріїв фактору «Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи» для секції літературної творчості

№	Критерій	Вагомість критерію
1	Повнота розкриття теми та художніх образів	0,4
2	Оригінальність образно-художнього мислення	0,3
3	Власна творча неповторність	0,2
4	Грамотність викладу, культура оформлення	0,1

Для визначення значення фактору «Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи» необхідно:

визначити значення 1-ого критерію − помножити бал, виставлений членами журі за цей критерій, на його вагомість;
визначити значення решти критеріїв − таким самим чином;
знайти суму значень критеріїв;
визначити значення фактору − помножити суму значень критеріїв на вагомість цього фактору.

Наприклад, у секції «Технології програмування» при заочному оцінюванні роботи конкурсне журі виставило учневі наступні бали:

№	Критерій	Експертний бал
1.	Аргументованість вибору теми і методів дослідження	10
2.	Ступінь самостійності і особистий внесок автора в роботу	9
3.	Чіткість і логічність, послідовність і грамотність викладення матеріалу	9
4.	Кваліфіковане ведення дискусії (вичерпність відповідей і змістовність заданих запитань)	7
5.	Культура мовлення, вільне володіння матеріалом	5

Далі діємо за описаним вище алгоритмом:

Визначаємо значення критеріїв. перемноживши бали, виставлені членами журі, на вагомості відповідних критеріїв: 9*0,1=0,9; 7*0,25=1,75; 9*0,25=2,25; 9*0,15=1,35; 10*0,25=2,5.
Визначаємо суму значень критеріїв: (0,9+1,75+2,25+1,35+2,5=8,75.
Визначаємо значення фактору, помноживши суму значень критеріїв на вагомість фактору: 8,75*2=17,5.

Отже, у розглянутому випадку за фактор «Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи» учень отримав 17,5 бала.

Захист науково-дослідницьких робіт.

Захист науково-дослідницьких робіт проходить окремо в кожній секції. Для захисту роботи автору надається до 10 хвилин, для відповіді на запитання – до 3 хвилин.

Під час захисту проводяться дебати (обговорення проблемних аспектів робіт) у групах за певною тематикою досліджень.

Порядок захисту, дебатів і склад груп визначається журі за підсумками заочного оцінювання науково-дослідницьких робіт.

Вагомості критеріїв фактору «Захисту науково-дослідницької роботи» для відділень математики, фізики і астрономії, економіки, технічних, комп’ютерних наук, хімії та біології, наук про Землю, екології та аграрних наук

№	Фактор	Вагомість критерію
1.	Аргументованість вибору теми і методів дослідження	0,1
2.	Ступінь самостійності і особистий внесок автора в роботу	0,3
3.	Чіткість і логічність, послідовність і грамотність викладення матеріалу	0,2
4.	Кваліфіковане ведення дискусії (вичерпність відповідей і змістовність заданих запитань)	0,2
5.	Культура мовлення, вільне володіння матеріалом	0,2

Вагомості критеріїв фактору «Захисту науково-дослідницької роботи» для відділень історії, філософії та суспільствознавства, філології та мистецтвознавства

№	Фактор	Вагомість критерію
1.	Аргументованість вибору теми дослідження	0,1
2.	Критичний аналіз досліджуваної проблеми з виявленням особистого внеску учасника конкурсу в розв’язання порушеної проблеми	0,3
3.	Чіткість і логічність, послідовність і грамотність викладення матеріалу	0,2
4.	Кваліфіковане ведення дискусії (вичерпність відповідей і змістовність заданих запитань)	0,2
5.	Культура мовлення, вільне володіння матеріалом	0,1
6.	Наявність і доцільність додаткового матеріалу, що унаочнює основні результати дослідження (мультимедійна презентація, схеми, таблиці, малюнки, роздатковий матеріал тощо)	0,1

Визначення значення фактору «Захист науково-дослідницької роботи» здійснюється за тим самим алгоритмом, що й фактору «Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи».

Наприклад, за захист науково-дослідницької роботи конкурсне журі виставило учневі наступні бали:

конкурсне журі виставило учневі наступні бали:

Далі діємо за тим самим алгоритмом, що й при визначенні значення фактору «Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи»:

Визначаємо значення критеріїв. перемноживши бали, виставлені членами журі, на вагомості відповідних критеріїв: 10*0,1=1; 9*0,3=2,7; 9*0,2=1,8; 7*0,2=1,4; 5*0,2=1.
Визначаємо суму значень критеріїв: 1+2,7+1,8+1,4+1=7,9.
Визначаємо значення фактору, помноживши суму значень критеріїв на вагомість фактору: 7,9*4,7=37,13.

Отже, у розглянутому випадку за фактор «Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи» учень отримав 37,13 бала.

Для визначення загальної суми балів, отриманих учасниками в усіх розділах програми конкурсу, необхідно додати значення всіх 3-х факторів.

Максимальна сума балів, яку може набрати учень за усі три фактори, ‒ 100.

Перше місце не може посісти учасник, якщо він набрав менше 85 балів. Друге місце не може посісти учасник, якщо він набрав менше 80 балів. Третє місце не може посісти учасник, якщо він набрав менше 75 балів.

Наприклад, учень на всіх етапах конкурсу-захисту отримав такі результати:

заочне оцінювання науково-дослідницької роботи – 17,5 балів;
оцінювання навчальних досягнень з базової дисципліни – 26 балів;
захист науково-дослідницької роботи – 37,13 бала.

Отже, у розглянутому випадку учень отримав у підсумку 80,63 бала, що дозволяє йому за певних обставин претендувати на друге місце.

При рівності суми балів декількох учасників місця визначаються з урахуванням підсумків захисту науково-дослідницьких робіт.

Описана модель може опрацьовуватись як на паперових носіях, так і на комп’ютері.

На базі розглянутої факторно-критеріальної моделі створена комп’ютерна програма, яка:

містить бланки протоколів;
автоматично проводить усі обчислення;
автоматично визначає переможців та призерів, зберігаючи усі вимоги до їх визначення;
дає можливість оперативно отримати об’єктивну інформацію, мінімізувавши суб’єктивний фактор;
дає можливість оперативно отримати та роздрукувати як протоколи кожного етапу захисту, так і підсумковий протокол;
дає можливість оперативно отримати та роздрукувати повну розширену інформацію про результати захисту науково-дослідницької роботи кожним учнем окремо, в т.ч. його рейтинги на кожному етапі конкурсу-захисту;
дає можливість отримати та роздрукувати аналітичний графік про резерви, не використані учнями під час захисту науково-дослідницької роботи в межах кожної секції;
оперативно роздрукувати дипломи учасників заходу.

Розглянута базова кваліметрична модель захисту науково-дослідницької роботи учня − члена Малої академії наук України може використовуватись як для оцінювання рівня захисту робіт, так і для самооцінювання з метою самокорекції та саморозвитку.

Основные требования к написанию ученических работ

Irina — Mon, 01 Oct 2012 19:02:00 GMT

Основні вимоги до учнівських робіт

Основні вимоги
до написання, оформлення та представлення
учнівських науково-дослідницьких робіт

1. Загальні положення

1.1. На конкурс подаються роботи проблемного (пошукового) характеру, які відповідають віковим інтересам та пізнавальним можливостям учнів, свідчать про обізнаність учасника конкурсу щодо сучасного стану галузі дослідження, опанування ним методики експерименту.

Тематика науково-дослідницьких робіт має відповідати напрямам секцій наукових відділень МАН.

1.2. Кожна робота має ґрунтуватись на певній науковій та експериментальній базі, містити власні дані дослідів, спостережень, пошукової роботи; їх обробки, аналізу та узагальнення; посилання на відповідні наукові джерела та відображати власну позицію дослідника.

У роботі мають бути чітко відображені наступні аспекти: визначення мети, об’єкта та предмета дослідження, завдання, методика дослідження, відмінність та перевага запропонованих підходів та результатів. Зміст та результати досліджень викладаються стисло, логічно, грамотно та аргументовано, без загальних слів, міркувань, бездоказових тверджень, тавтології.

Назва роботи має бути стислою і відповідати суті наукової проблеми (завдання), що вирішується.

1.3. Щодо наукової роботи обов'язково подаються відгуки наукових керівників та рецензії відповідних фахівців (досвідчених педагогів, науковців, спеціалістів із певної галузі).

Достовірність наведених у роботі результатів підтверджується науковим керівником у відгуку.

1.4. Науково-дослідницька робота оформлюється у двох примірниках: один використовується журі під час оцінки роботи, другий – учасником під час захисту. Примірники мають бути ідентичними.

1.5. До розгляду не приймаються роботи, тема і зміст яких не відповідають профілю секції; роботи, що були представлені у попередні роки і не мають суттєвого доопрацювання; роботи, які є плагіатом; компілятивні роботи без самостійного дослідження, опрацювання джерел та власних висновків з обраної тематики.

Автори цих робіт після етапу заочного оцінювання науково-дослідницьких робіт отримують відповідну рецензію і до участі в наступних етапах конкурсу не допускаються.

Також до розгляду не приймаються роботи без відредагованих та оформлених відповідно до даних вимог тез.

2. Структура роботи

Робота має бути побудована за певною структурою. Основними її елементами в порядку розташування є: титульний аркуш, тези, зміст, перелік умовних позначень (за необхідності), вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки (за необхідності).

3. Вимоги до змісту роботи

3.1. Титульний аркуш.

Титульний аркуш є першою сторінкою роботи, що заповнюється за зразком (додаток 5.1).

3.2. Тези.

У тезах (текст обсягом до 1 сторінки) подається стисла характеристика змісту науково-дослідницької роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи.

У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім’я, по батькові автора; назва територіального відділення МАН; назва базового позашкільного навчального закладу; навчальний заклад; клас; населений пункт; прізвище, ім’я, по батькові, посада (за наявності науковий ступень, вчене звання) наукового керівника.

3.3. Зміст.

Зміст подається на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо.

Зміст фактично має бути планом науково-дослідницької роботи і відображати суть поставленої проблеми, структуру та логіку дослідження.

3.4. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності).

Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом.

Перелік має розташовуватись двома стовпчиками. Ліворуч в абетковому порядку наводяться умовні позначення, символи, одиниці скорочення або терміни, праворуч — їх детальну розшифрування.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складається, а їх розшифрування наводиться у тексті при першому згадуванні.

3.5. Вступ.

У вступі коротко обґрунтовується актуальність та доцільність обраної теми, підкреслюється сутність проблеми; формулюється мета роботи і зміст поставлених завдань, об’єкт і предмет дослідження, подається перелік використаних методів дослідження; дається характеристика роботи (теоретична, прикладна); вказуються нові наукові положення, запропоновані учасником конкурсу особисто, відмінність одержаних результатів від відомих раніше та ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку); повідомляється про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, для прикладних робіт — прикладну цінність отриманих результатів.

У випадку використання у роботі ідей або розробок, що належать співавторам, слід відмітити цей факт і зазначити конкретний особистий внесок учасника. Також вказуються відомості про публікацію роботи та апробацію її результатів (за наявності).

Обсяг вступу — 2-3 сторінки.

3.6. Основна частина.

Основна частина науково-дослідницької роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.

Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати коротка передмова з описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає можливість звільнити основні висновки від другорядних подробиць.

В основній частині роботи наводиться характеристика джерел для написання роботи та короткий огляд літератури з даної тематики (не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини), окреслюються основні етапи наукової думки за визначеною проблемою, вказуються питання, які залишилися невирішеними; обґрунтовується вибір напряму досліджень, наводиться методика і техніка дослідження; подаються відомості про обсяг дослідження; викладаються, аналізуються та узагальнюються отримані результати, дається їх оцінка.

Зміст основної частини має точно відповідати темі роботи та повністю її розкривати.

3.7. Висновки.

Висновки мають містити стислий виклад результатів розв’язку наукової проблеми та поставлених завдань, зроблених у процесі аналізу обраного матеріалу оцінок та узагальнень. Необхідно підкреслити їх самостійність, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів та навести рекомендації щодо їх використання.

3.8. Список використаних джерел.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел.

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний у користуванні та рекомендований під час написання роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела складаються відповідно до вимог, зазначених у стандартах: ДСТУ ГОСТ 7.1 – 84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582 – 97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ 3008 – 95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

Наприклад:

книга трьох авторів оформлюється так: Дудюк Д. Л., Максимов В. М., Оріховський Р. Я. Електричні вимірювання: Навч. посіб. – Л.: Афіша, 2003. – 260 с.

збірник: Цеков Ю. І. Підтекст художнього твору і світовідчування письменника // Проблеми сучасного літературознавства. – Одеса, 1998. – С. 149-180.

стаття із журналу: Дзюба І. М. Україна перед сфінксом майбутнього // Науковий світ. – 2004. − № 2. – С. 2-6.

Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил опису літературних джерел, при цьому в квадратних дужках після назви зазначається: [Електронний ресурс]. В кінці – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua.

Наприклад: Королько Л. М. «Голодомор 1932-1933 на Сватівщині». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svatovo.ws/famine/index.html.

Посилання на сайти, портали, Інтернет-ресурси розміщуються окремо в кінці списку використаних джерел без нумерації під заголовком: «ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ». Наприклад: http://www.botany.kiev.ua.

3.9. Додатки.

У додатках містяться допоміжні або додаткові матеріали, необхідні для повноти сприйняття роботи, кращого розуміння отриманих результатів: проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, додаткові таблиці, графіки, рисунки, ілюстрації тощо.

4. Правила оформлення роботи

4.1. Загальні вимоги.

Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці

аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).

Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм.

Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.

Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою (у секціях російської мови та російської літератури дозволяється оформлення російською мовою); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою.

Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи починається з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.

4.2. Правила нумерації в роботі.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.

Всі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези і додатки, підлягають суцільній нумерації, номер на титульній сторінці не ставиться, а на наступних сторінках проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Нумеруються тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки не нумеруються, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ».

Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка.

Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу за правилом: (номер розділу).(номер підрозділу). В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: «2.4.». Заголовок підрозділу наводиться у тому ж рядку.

Пункти нумеруються у межах кожного підрозділу таким чином: (номер розділу).(номер підрозділу).(номер пункту), наприклад: «2.3.4.». Заголовок пункту наводиться у тому ж рядку, але пункт може й не мати заголовка.

У кінці назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться.

Формули нумеруються в межах розділу. Наприклад, «формула (2.3)» означає «формула 3 розділу 2» (наявність підрозділів на нумерацію не впливає). Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер

необхідно брати в круглі дужки і розміщувати на правому полі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.

Рисунки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (аналогічно до формул та підрозділів) і позначаються словом «Рис.», наприклад «Рис. 1.2».

Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 2.3».

Додатки оформлюються як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Вони розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Кожен із додатків має розміщуватись на окремій сторінці. Додаток має мати заголовок, який друкується угорі симетрично відносно тексту. Додатки нумеруються великими українськими літерами і позначаються словом «Додаток», наприклад: «Додаток Б».

4.3. Правила цитування та посилання на використані джерела.

Під час написання науково-дослідницької роботи учень має посилатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовуються в роботі. Це дає можливість перевірити наведені відомості. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів з великою кількістю сторінок, тоді слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.

Посилання в тексті роботи на джерела зазначається порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Якщо в тексті науково-дослідницької роботи необхідно зробити посилання на конкретні відомості, цитата наводиться в лапках, а посилання беруться у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера джерела в списку використаних джерел та відповідної сторінки. Наприклад: «… набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».

Згідно з науковим етикетом текст цитати необхідно точно відтворювати і наводити повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. В тексті роботи допускається непряме цитування автора (переказ, виклад думок автора своїми словами), при цьому слід точно викладати думки автора і давати відповідні посилання на джерело.

Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».

Посилання на формули вказуються порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

На всі таблиці роботи мають бути посилання в тексті, при цьому слово

«таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

4.4. Правила оформлення формул.

Формули в тексті роботи розташовуються відразу після посилання на них. Вони відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розташовуються посередині сторінки. Формули, якщо вони громіздкі й складні, розташовуються на окремих рядках, це стосується і нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подаються в одному рядку через кому, а іноді невеликі нескладні формули розташовуються безпосередньо в тексті.

Переноси у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення і ділення з повторенням знака у наступному рядку.

Символи і коефіцієнти, що наводяться у формулі, описуються безпосередньо під нею в тій послідовності, в якій згадуються у формулі. Значення кожного символу або числового коефіцієнта подається з нового рядка. Перший рядок починається словом «де» без двокрапки.

Номер формули розміщується на правому боці сторінки на рівні нижнього рядка.

4.5. Правила оформлення ілюстрацій і таблиць.

Ілюстративний матеріал у роботі використовується з метою більш наочного представлення результатів досліджень та їх обґрунтування. Найчастіше в науково-дослідницьких роботах використовуються такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії.

Всі ілюстрації зазначаються у тексті роботи.

Назва ілюстрації розміщується відразу після її номеру, внизу.

Цифровий матеріал роботи оформлюється у вигляді таблиць. Слово «Таблиця» починається з великої літери, прописується курсивом і розміщується у верхньому правому куті сторінки, а її назва – посередині, симетрично до тексту і наводиться жирним шрифтом.

Приклад побудови таблиці

Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголовки ¾ з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблиця розміщується (після першого згадування про неї) в тексті так, щоб її можна було читати без обертання переплетеного блока рукопису або з обертанням за стрілкою годинника.